среда, 8 января 2014 г.

Проектна діяльність навчає вихованців:

  • проблематизації (освоєння проблемного поля і виділення підпроблем, формування провідної проблеми і постановка завдань);
  • визначення цілей і планування змістовної діяльності учня;
  • самоаналізу і рефлексії (результативності й успішності у розв'язанні життєвої проблеми);
  • презентації у різних формах;
  • пошуку їх відбору актуальної інформації;
  • практичного застосування знань у різних ситуаціях;
  • актуалізації знання;
  • проведення дослідження (аналіз, синтез, висування гіпотези тощо).
Історія методу проектів. Метод проектів виник у 20-ті роки ХХ ст. у США. Спершу його називали «методом проблем» і розвивався він у межах гуманістичного напряму у філософії та освіті, в педагогічних поглядах та експериментальній роботі Джона Дьюї. У ньому містились ідеї побудови навчання на активній основі через доцільну діяльність учня у співвідношенні з його особистим інтересом саме в цих знаннях. Надзвичайно важливо було показати дитині її особисту зацікавленість у здобутті цих знань, де і яким чином вони можуть їй знадобитись у житті. Проблема мусить бути з реального життя, знайома і значуща для дитини. Для її розв’язання дитині необхідно застосувати здобуті знання або ті, що їх належить здобути.
В. Х. Кілпатрику – одному з послідовників Дж. Дьюї – вдалося вдосконалити систему роботи над проектами.